E–mail: k_sh_crl@ukr.net
0472 31 69 16 – реєстратура; 0472 31 69 17 – приймальна директора
вул. Ярослава Мудрого, 120

м. Корсунь-Шевченківський

6 березня – Всесвітній день боротьби з глаукомою

Сьогодні глаукома є збірним поняттям для великої групи очних захворювань, що характеризується постійним або періодичним підвищенням внутрішньоочного тиску (ВОТ) вище толерантного для конкретної людини рівня з подальшим розвитком типових дефектів поля зору, зниженням гостроти зору і атрофією зорового нерва.

Актуальність цієї проблеми пов’язана з тим, що захворювання призводить до невиліковної сліпоти! Як правило, хвороба розпочинається та прогресує непомітно, аж поки не буде втрачено зір. Серед осіб з інвалідністю по зору 1 групи, більше половини – це хворі, що отримали інвалідність внаслідок глаукоми. Тому ми підкреслюємо,  що глаукома – це не лише медична, але й соціальна, економічна проблема.

Глаукома належить до мультифакторних захворювань. Існує безліч факторів ризику, поєднання яких призводить до виникнення і розвитку цієї патології. На жаль, рівень захворюваності на глаукому продовжує збільшуватися і в Україні, і в усьому світі. Завдяки сучасним технологіям ми навчилися в більш ранні терміни і більш якісно діагностувати глаукому. Водночас на зростання хвороби впливає багато факторів – генетичні чинники, поєднана судинна патологія, негативний екологічний вплив, стресові ситуації тощо; спостерігається значне збільшення поширеності цього захворювання.

Що ж до раннього виявлення глаукоми, то рекомендовано здійснювати, як мінімум, контроль внутрішньоочного тиску починаючи з 40 років, а якщо пацієнт входить до групи ризику – проводити відповідне обстеження з більш раннього віку. Загалом огляд зорового нерва, вимірювання очного тиску та визначення поля зору – основні діагностичні заходи для встановлення діагнозу. У спеціалізованих відділеннях існують можливості для проведення більш детальної діагностики з використанням специфічних досліджень: статична периметрія, оптична когерентна томографія диску зорового нерва і оцінка товщини шару нервових волокон сітківки.

Після встановлення діагнозу і призначення відповідного лікування пацієнт може лікуватись амбулаторно, але не втрачати пильності та при виникненні будь-якого порушення зорової функції рекомендовано отримати повторну консультацію офтальмолога.

Хірургічне лікування розглядається як логічне продовження терапевтичної стратегії. Недосягнення цільового внутрішньоочного тиску на фоні використання двох препаратів – пряме показання до оперативного втручання. Помилково вважати, що, наприклад, цільовий показник внутрішньоочного тиску – 20 мм рт. ст., і  треба докладати зусиль, щоб забезпечити його медикаментозними засобами, а показанням до операції визнавати в цього ж хворого – 23 мм рт. ст.. Відносним показанням до хірургічних втручань є непереносимість лікарських засобів, неможливість регулярної інстиляції через фізичні вади, соціальні показання (висока вартість медикаментів), труднощі моніторингу. Відносним показанням до операції вважається ситуація, коли цільових показників внутрішньоочного тиску на фоні використання препаратів досягнуто, але пацієнту планується виконати видалення катаракти методом факоемульсифікації (ФЕК). У такому доцільно провести комбіновану операцію (ФЕК + ендотрабекулоектомія) з метою відміни гіпотензивних крапель. Місцеве лікування слід обирати відповідно до важкості операції та стану хворого. Найчастіше офтальмологи в післяопераційному періоді призначають зволожуючі краплі, антибактеріальні та протизапальні засоби. Під час післяопераційного періоду у хворих з глаукомою повинен здійснюватися ретельний контроль внутрішньоочного тиску. У разі його підвищення використовуються засоби, що знижують ВОТ. Тривалість лікування встановлюється лише індивідуально, залежить від наявності ускладнень, обсягу операції, показників ВОТ, коморбідності. Системна терапія застосовується рідше, зазвичай включає знеболювальні та протизапальні засоби. У разі виникнення важких ускладнень інфекційного характеру додатково використовуються антибіотики. Взагалі глаукома це захворювання, в основі якого лежать системні порушення, тому лікувати треба не око, а пацієнта. Слід пам’ятати, що при призначенні системних препаратів необхідно попередньо отримати консультацію фахівців відповідного профілю. Ми, офтальмологи, завжди цікавимося думкою кардіолога, терапевта, ендокринолога (при наявності відповідної патології) і т. д., беремо до уваги рекомендації цих фахівців. На сьогодні на українському фармацевтичному ринку представлені десятки протиглаукомних препаратів з різними механізмами дії та показаннями.

Лікар-офтальмолог Сергій ТУМАНЕЦЬ

Перейти до вмісту