Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) — вірус, який атакує імунну систему. За ВІЛ-інфекції насамперед уражаються специфічні клітини — CD4-лімфоцити чи Т-хелпери — які відіграють важливу роль у підтримці імунної системи, боротьбі з інфекціями та хворобами.
При появі перших симптомів ВІЛ у чоловіків і жінок необхідно звернутися до сімейного лікаря, терапевта чи інфекціоніста для початку лікування на ранніх стадіях.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’яві д початку епідемії вірус імунодефіциту було діагностовано у 85,6 млн людей у світі. Внаслідок ВІЛ-інфекції померло близько 40,4 млн людей.
Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) — це стан організму, спричинений вірусом імунодефіциту людини. СНІД розвивається внаслідок тривалого прогресування ВІЛ-інфекції, коли імунна система організму настільки ослаблена, що стає нездатною ефективно боротися з інфекціями та пухлинами.
Різниця між ВІЛ та СНІДом полягає в тому, що синдром набутого імунодефіциту є наслідком вірусної інфекції. Коли кількість CD4-лімфоцитів падає до низького рівня, організм стає вразливим перед різними інфекціями та пухлинами, які зазвичай легко контролюються здоровим імунітетом, що призводить до розвитку імунодефіциту.
На ранніх стадіях симптоми ВІЛ як у жінок так і у чоловіків можуть бути відсутні чи бути нечітко вираженими, оскільки рівень вірусного навантаження в крові невисокий, а імунна система ще не виробляє достатню кількість антитіл для появи ознак. Симптоми вірусу імунодефіциту людини з’являються після закінчення інкубаційного періоду, який за ВІЛ становить від одного до шести тижнів. Перші симптоми ВІЛ у жінок і чоловіків нагадують гостру респіраторну вірусну інфекцію.
Основні ознаки ВІЛ:
- виражена слабкість і втома;
- суглобовий та м’язовий біль (ломота в тілі);
- нічна пітливість та озноб;
- поява виразок і відкритих ран у ротовій порожнині;
- різка втрата ваги;
- запалення та збільшення лімфовузлів на шиї;
- сухий нападоподібний кашель;
- утруднене дихання чи задишка;
- часті діареї;
- сплутаність свідомості;
- погіршення пам’яті;
- судоми нижніх і верхніх кінцівок;
- порушення рівноваги;
- зміна поведінки та перепади настрою;
- погіршення зору.
Симптомом ВІЛ може бути часта поява дріжджових інфекцій у ротовій порожнині, горлі чи в зоні статевих органів через ослаблення імунної системи. На ранніх стадіях симптомом ВІЛ може бути себорейний дерматит — захворювання, яке вражає волосяну частину голови та обличчя. ВІЛ проявляється підвищенням температури тіла (лихоманкою), яке відбувається через реакцію організму на вірус і дефіцит клітин імунітету. Температура при ВІЛ може досягати 37-38 градусів. При ВІЛ-інфекції температура зазвичай тримається не більше тижня, що не відрізняє вірус імунодефіциту від гострих респіраторних вірусних інфекцій.
У людей, інфікованих ВІЛ може з’являтися гострий біль у горлі, який посилюється під час жування та ковтання їжі. Через ослаблення імунної системи за ВІЛ часто спостерігається розвиток інфекцій горла (фарингіту чи стрептококової інфекції), що можуть проявлятися дискомфортом, болем, свербежем, почервонінням або виразками на слизових оболонках ротової порожнини.
Колір язика за ВІЛ може змінюватися в разі розвитку на фоні захворювання дріжджової інфекції (кандидозу) та набувати сірувато-білого кольору, однак у більшості випадків у хворого на вірус імунодефіциту язик залишається рожевого кольору. За ВІЛ підвищується ймовірність ураження очей і розвитку кон’юнктивіту (запалення кон’юнктиви), що може проявлятися почервонінням, свербінням, відчуттям «піску» в очах, підвищеною чутливістю до світла, сльозотечею та виділеннями з очей.
Дізнатися, що в тебе ВІЛ за симптомами може бути складно, оскільки більшість із них характерні для інших бактеріальних і вірусних інфекцій, аутоімунних і запальних захворювань. Тому зрозуміти, що в тебе ВІЛ, можна тільки після проходження тестування на вірус імунодефіцит людини.
Характерним симптомом ВІЛ і СНІД є висип, з яким стикається понад 90% інфікованих людей. Можливі варіанти висипань при ВІЛ:
- макулопапульозний висип. При ВІЛ висип може з’являтися через три тижні після зараження, коли імунна система виробляє специфічні білки (антитіла). На шкірі можуть з’являтися плями (плоскі знебарвлені чи червоні ділянки) та папули (невеликі підняті над здоровою шкірою шишки);
- себорея. Розвивається на ранніх стадіях, коли кількість Т-хелперів у крові становить близько 400 клітин/мм3. Захворювання спричиняє появу білих або жовтих лусочок (лупи), почервоніння, свербіж, печіння та подразнення шкірних покривів;
- еозинофільний фолікуліт. Виникає у пацієнтів із ВІЛ, коли рівень CD4-лімфоцитів опускається нижче 250 клітин/мм3. Характерною ознакою є червоні гулі, наповнені гноєм, усередині та навколо волосяних фолікулів, які виникають на обличчі, шкірі голови, шиї та тулубі;
- папульозний сверблячий висип. Частіше зустрічається на пізніх стадіях вірусу імунодефіциту, коли кількість CD4 у людини опускається нижче 200 клітин/мм3. Характеризується сверблячими папулами на руках, ногах, обличчі та тулубі;
- ксеротична (астеатотична) екзема. Може виникнути за зниження Т-хелперів до 200 клітин/мм3, супроводжується надлишковою сухістю та свербінням шкірних покривів. При прогресуванні імунодефіциту висип може доповнюватися набутим іхтіозом і синдромом виснаження.
Ознаки СНІДу на шкірі з’являються під час розвитку опортуністичних інфекцій, які рідко вражають людей зі здоровим імунітетом, але важко протікають за синдрому імунодефіциту.
У пацієнтів також може розвинутися цитомегаловірусний висип, який проявляється невеликими, піднятими над ділянками здорової шкіри, пурпуровими або червонуватими папулами та плямами. Може розвинутися вузлувате пруриго Гайда — захворювання шкіри, що спричиняє сильний свербіж і симетричні папулонодулярні ураження, які зазвичай локалізуються на розгинальних поверхнях рук і ніг.
Лікар-епідеміолог Наталія ВЛАСЕНКО