E–mail: k_sh_crl@ukr.net
0472 31 69 16
вул. Ярослава Мудрого, 120

м. Корсунь-Шевченківський

Поговоримо про трансплантацію

Трансплантація (від лат. transplantatio — пересаджування) — метод, що полягає в пересадці реципієнту органу або тканини (трансплантата), взятих у донора, а також клонованих тканин. Іншими словами трансплантація — це технічний прийом перенесення матеріалу від донора до реципієнта у життєздатному функціональному стані. До́нор (від лат. dono — дарую) — людина, яка добровільно дає свою тканину (наприклад, шкіру) чи орган (наприклад, нирку) для пересаджування (трансплантації) іншим особам. Вилучення органів у донора — це операція, яка здійснюється бригадою лікарів. Органи зберігаються та транспортуються у спеціальних холодильних боксах, які продовжують підтримку життєдіяльності анатомічних матеріалів

3 квітня 1933 року український хірург Ю. Ю. Вороний, працюючи в Херсоні, вперше у світі виконав клінічну пересадку трупної нирки, звіт про яку був опублікований в італійському журналі «Vinerva Chirurgica», в якому зазначалось, що нирка включилась у кровообіг і почала самостійно функціонувати. Ця пересадка нирки була першою в історії спробою пересадки будь-якого цілого органу людині.

Трансплантація є базовим методом лікування у трансплантології.. У клінічній практиці людині найчастіше трансплантують кістковий мозок, шкіру, нирки, печінку і серце. На початку ХХІ сторіччя до цього списку додалися тонка кишка, долі і сегменти печінки, легені, кістки, підшлункова залоза, клітини панкреатичних острівців. Для трансплантації використовуються як трупні, так і отримані від живих донорів органи і тканини. Частіше донорами слугують родичі реципієнта. Після трансплантації в організмі реципієнта розвивається імунна відповідь на численні антигени трансплантата. Найбільш вивчені антигени людини, з якою пов’язана імунна відповідь на трансплантат — це HLA-антигени, тому до та після виконання трансплантації обов’язково проводяться діагностичні, запобіжні, лікувальні маніпуляції, які дозволять здійснити її успішно.

Щороку в Україні близько 5 000 людей потребують пересадки органів. Для них ця операція – єдиний шанс на життя. Впродовж десятиліть після проголошення незалежності питання порятунку людей, які потребують пересадки, «висіло в повітрі». Проводились лише поодинокі посмертні органні трансплантації. Водночас від живого донора було проведено всього кілька десятків пересадок.

Поворотним моментом у трансплантації стало прийняття змін до Закону «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» від 20.12.2019. Тоді ж, після значної перерви, в Ковельській районній лікарні за участі столичних лікарів було проведено трансплантацію серця і нирок від померлого донора.

Останні роки, навіть попри війну, галузь трансплантації почала демонструвати дуже позитивну динаміку. В Україні пересаджують нирки, печінку, серце, легені, підшлункову залозу. За 12 місяців 2023 року було проведено 507 трансплантацій. Це більше, ніж за попередній рік. Експериментальний проєкт, запущений міністерством, виявився успішним. За цей час вдалося налагодити процеси та вибудувати відповідну інфраструктуру. 

З січня 2024 року трансплантація органів та кісткового мозку фінансуватимуться Національною службою здоров’я України (НСЗУ) в межах Програми медичних гарантій. Всі операції з трансплантації будуть оплачені державою. Незалежно від їхньої кількості. Це важливий крок як для Міністерства охорони здоров’я, так і для всієї галузі.

Трансплантацію органів в Україні наразі проводять 32 медичних центри України, серед них 3 обласні заклади охорони здоров’я, а саме КНП «Клінічний центр онкології, гематології, трансплантології та паліативної допомоги Черкаської обласної ради», КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» та КНП «Черкаський обласний кардіологічний центр Черкаської обласної ради».

Взагалі система трансплантації в Україні почала активно розвиватись з 2021 року. Зараз вона знаходиться на етапі розвитку, але вже досягнуто багато. Наразі існує проблема недостатньої кількості донорів, яку намагаються вирішити шляхом впровадження діагностики смерті мозку в рутинну практику закладів охорони здоров’я. Також слід зазначити, що навіть у разі настання смерті мозку людини, близькі родичі померлого не завжди погоджуються надавати згоду щодо вилучення анатомічних матеріалів для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів з тіла померлої близької людини. Дану проблему можна вирішити шляхом популяризації теми донорства в Україні, адже трансплантологія відіграє важливу роль в загальному розвитку країни.

Повага честі та гідності донора завжди є головним пріоритетом. Вилучаються лише ті органи, які людина зазначила за життя у «Заяві щодо згоди на вилучення анатомічних матеріалів для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів після визначення стану як незворотня смерть (смерть мозку або біологічна смерть)» або органи, які зазначені у «Заяві щодо згоди повноважного представника або другого з подружжя, або близького родича, або іншого законного представника померлої особи, або особи, яка взяла на себе зобов’язання поховати померлу особу, на вилучення з тіла померлої особи анатомічних матеріалів для трансплантації». Волевиявлення людини за життя щодо посмертного донорства має найвищий ступінь пріоритетності. Якщо людина за життя висловила бажання та написала «Заяву щодо згоди на вилучення анатомічних матеріалів для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів після визначення стану як незворотня смерть (смерть мозку або біологічна смерть)», її родичі будуть про це повідомлені. У разі, якщо вони будуть категорично проти вилучення анатомічних матеріалів, незважаючи на бажання померлої особи, лікарі підуть їм назустріч. Тому фахівці СДУ «Український центр трансплант-координації» рекомендують заздалегідь обговорювати такі питання зі своїми близькими, якщо ви бажаєте стати посмертним донором.