Рак молочної залози (англ. Breast cancer) — злоякісна пухлина залозистої тканини молочної залози. Найчастіша форма раку в світі, протягом життя трапляється у однієї з 9 – 13-ти —жінок віком від 13 до 90 років. Також це друге за частотою після раку легень онкологічне захворювання (враховуючи чоловіче населення). Кількість випадків раку молочної залози в розвинених країнах різко зросла після 1970-х років. Це пояснюють, зокрема, зміною стилю життя (наприклад, в сім’ях зменшилася кількість дітей і термін годування грудьми скоротився). Оскільки молочна залоза складається з однакових тканин у чоловіків та жінок, рак молочної залози іноді трапляється і в чоловіків (менше 1 % від загальної кількості хворих).
Фактори ризику розділяються на ті, на які можна впливати, ті, на які не можна впливати, та репродуктивні. Фактори ризику, на які не можна впливати: вік, генетична схильність до раку молочної залози, доброякісні передракові захворювання молочної залози, рак молочної залози в анамнезі, щільність молочної залози, опромінення грудної клітки в анамнезі, менструальний анамнез (менструальні розлади). Фактори ризику, на які можна впливати: відсутність грудного вигодовування, ожиріння, цукровий діабет 2 типу, нераціональна дієта та дефіцит вітаміну Д, стероїдні гормони, в тому числі тривале застосування гормональних контрацептивів, зловживання алкоголем, тютюнопаління, нічний режим роботи, недостатня фізична активність, токсичні речовини. Репродуктивні фактори: відсутність вагітностей та пологів у віці понад 30 років.
У більшості випадків рак молочної залози спорадичне захворювання, але в 5-10 % може бути спадковим та проявляється внаслідок мутацій у генах BRCA1 і BRCA2, що призводить до виникнення раку молочної залози в 60-80 % випадків (в деяких країнах Європи виявлення мутацій в генах є показаннями до профілактичної мастектомії). Крім того, вік та жіноча стать також підвищують ризик розвитку новоутворення, частка якого у осіб чоловічої статі значно нижча. Інші потенційні фактори ризику: відсутність пологів та вигодовування груддю, підвищений рівень естрогенів. Підвищений вміст 16α-OHE1 — метаболіту із агресивними властивостями — розглядається як чинник ризику розвитку раку молочної залози.
Діагностика. Клінічно, на ранній стадії рак молочної залози проявляється щільним утворенням у молочній залозі або збільшеними пахвинними лімфатичними вузлами при метастазах. Проте при прогресуванні хвороби, швидкий ріст пухлини призводить до значних дефектів молочної залози, що проявляється некрозами, виразками та іншими ознаками розпаду злоякісної пухлини.
Для підтвердження діагнозу проводиться мамографія, УЗД молочної залози та при наявності підозрілих утворень тонкоголкова аспіраційна пункційна біопсія з подальшим цитологічним дослідження біоптату. Цей метод не є точним та специфічним, а також не виявляє біологічні характеристики пухлини, що не дозволяє проводити адекватного планування лікування. Набагато точнішим методом є товстоголкова біопсія з гістологічним дослідженням пунктату. Якщо діагноз раку підтверджено, необхідно визначити присутність чи відсутність метастаз. Залежно від розміру первинної пухлини, її агресивності та стану регіонарних лімфовузлів, проводяться такі обстеження: мамографія та рентгенографія органів грудної клітки, УЗД органів черевної порожнини, комп’ютерна томографія органів грудної та черевної порожнини та малого тазу (КТ ОГК, ОЧП, ОМТ), остеосцинтіграфія. Можливе проведення позитронно-емісійної томографії (ПЕТ-КТ).
Лікування.
Стадія 1 та 2 – ефективне лікування в більшості випадків це сприятливий прогноз. Хірургічне лікування може бути органозберігаючим, в об’ємі видалення пухлини в межах здорових тканин, що повинна супроводжуватись подальшим курсом променевої терапії, або в об’ємі мастектомії з можливою реконструкцією молочної залози. Органозберігаюча хірургія з подальшою променевою терапією дає такий самий онкологічний результат, як і мастектомія. Хіміотерапія, таргетна та/або антигормональна терапія призначаються в залежності від біологічних характеристик пухлини. При хірургічному лікуванні вкрай бажано використовувати принципи онкопластичної та реконструктивної хірургії, що дозволяє уникнути грубих деформацій залози та, навіть, покращити її зовнішній вигляд. Якщо при передопераційному обстеженні не виявлено ураження регіонарних лімфатичних вузлів, необхідно проводити біопсію сигнального регіонарного лімфовузла для визначення ступеня ураження всіх інших регіонарних лімфатичних вузлів і, відповідно, необхідності їх видалення. Оскільки імовірність метастазування в регіонарні лімфовузли в такій ситуації не більше 30 %, а видалення здорових лімфатичних вузлів лише збільшує імовірність ускладнень.
Стадії 3. Характеризується менш сприятливим прогнозом, оскільки має більш високий ризик рецидиву. Лікувальна стратегія при карциномах у цій стадії полягає в проведенні розширеного хірургічного лікування, зокрема мастектомії, хоча органозберігаюча операція в об’ємі видалення пухлини в межах здорових тканин також можлива. Це залежить від співвідношення розміру залози та пухлини. Обов’язковим є проведення хіміотерапії, таргетної та антигормональної терапії в залежності від гормонального статусу пухлини.
Променева терапія проводиться після хірургічного втручання, якщо була проведена органозберігаюча операція, якщо пухлина була розміром більше 5 см (навіть після мастектомії) та при наявності ураження регіонарних лімфовузлів.
Стадія 4. Прогноз несприятливий. При цій стадії наявні віддалені метастази. Лікування передбачає хіміотерапію, антигормональну та таргетну терапію. Хірургічне та променеве лікування застосовується лише у випадках ускладнень, що потребують швидкого місцевого ефекту від лікування. Показник 10-річного виживання при цій стадії становить 5 % без проведення лікування, та близько 10 % при проведенні.
Ад’ювантна терапія. Це вид терапії, який проводиться хворим на рак після операції (до операції ця терапія має назву неоад’ювантна). Наразі в медичному арсеналі є 3 типи засобів для ад’ювантної терапії раку молочної залози: гормональні, хіміопрепарати та моноклональні антитіла.
Радіотерапія проводиться після хірургічного лікування з метою опромінення ділянки пухлини та знищення ракових клітин, що могли там залишитися.
Профілактика. Для попередження та своєчасного виявлення раку молочної залози рекомендують щопівроку проходити профілактичний гінекологічно-мамологічний огляд з обстеженням грудей (після пубертату) та раз на рік проходити мамографію (після 45-го року життя, якщо немає інших показань). Для визначення ризику раку молочної залози можливий також аналіз на мутації в генах BRCA1 і BRCA2.
Лікар акушер-гінеколог Дмитро КОНЬКО