За інформацією ДУ «Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» на території Черкаської області залишається напружена епідемічна ситуація щодо особливо небезпечних та природно-осередкових інфекційних хвороб.
Черкаська область є природно-осередковою територією щодо лептоспірозу. Захворюваність має виражену сезонність із підвищенням ризику у літньо-осінній період та пов’язана переважно з купанням і риболовлею у водоймах, перебуванням населення у природних осередках, а також контактом із гризунами. У 2026 році зареєстровано 4 випадки лептоспірозу в Уманському та Черкаському районах, пов’язані з перебуванням біля місцевих водойм. У 2025 році в області було зареєстровано 17 випадків лептоспірозу, з них 6 летальних. Найбільша кількість випадків реєструється в Уманському районі. Зберігається природний та епізоотичний ризик щодо сказу, сибірки та туляремії. Впродовж 8 місяців 2026 року в області зареєстровано 36 випадків сказу серед тварин, переважно серед собак, котів та лисиць. В зв’язку з цим, існують реальні ризики виникнення випадків сказу серед населення.
Особливо небезпечні інфекції (ОНІ) — це група гострих заразних захворювань, які характеризуються раптовим початком, швидким поширенням, важким перебігом, високим рівнем смертності та здатністю спричиняти епідемії чи пандемії.
До таких захворювань згідно з офіційними переліками належать, зокрема, чума, холера, сибірська виразка, натуральна віспа, а також вірусні геморагічні лихоманки (Ебола, Марбург тощо).
Основні ознаки ОНІ:
- Висока контагіозність: виражена здатність швидко передаватися від хворого до здорового або через заражені об’єкти;
- Блискавичний або важкий перебіг: швидкий розвиток критичних ускладнень.
- Потреба у суворих заходах: необхідність негайного запровадження карантину, ізоляції та спеціального протиепідемічного режиму;
Профілактика особливо небезпечних інфекцій – це система профілактичних заходів спрямована на недопущення занесення збудників, розрив механізмів передачі та підвищення стійкості організму. Вона поділяється на кілька основних напрямів:
1. Державні та протиепідемічні заходи:
- Карантин і обсервація: ізоляція хворих та контактних осіб у спеціалізованих боксах чи стаціонарах.
- Санітарна охорона кордонів: контроль за транспортними засобами та пасажирами з ендемічних регіонів.
- Дитяча та доросла імунізація: проведення профілактичних щеплень групам ризику (наприклад, проти сибірки, чуми чи сказу в небезпечних районах).
- Лабораторний контроль: моніторинг довкілля, води (особливо щодо холери) та популяцій диких тварин (носіїв інфекцій).
2. Неспецифічна профілактика (захист на рівні побуту, а також дитячих, навчальних, медичних закладів, закладів соціального захисту, підприємств та установ не залежно від форми власності )
- Дотримання вимог особистої гігієни: регулярне миття рук з милом, обробка антисептиками.
- Безпека та якість харчових продктів та води: вживання виключно кип’яченої або гарантовано безпечної питної води, термічно обробленої їжі.
- Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) у випадках високого ризику інфікування : використання захисних костюмів, масок та рукавичок медичним персоналом під час роботи з біологічними матеріалами.
- Дезінфекція та дератизаціяприміщень та території : знищення гризунів (основних джерел в об’єктах довкілля більшості особливонебезпечних інфекцій) та комах (переносників збудників цих інфекційних хвороб ), а також знезараження приміщень і відходів.
Лікар-епідеміолог
КНП «Корсунь-Шевченківська БЛ» Наталія Власенко